| Хімічні властивості |
безбарвна рідина |
| Хімічні властивості |
Піколіни — безбарвні рідини. Сильний, неприємний, піридиноподібний запах. «Піколін» часто використовується як суміш ізомерів. |
| виникнення |
3-Метилпіридин виділяється під час виробництва викопного палива. Він утворюється як побічний продукт виробництва коксу (Naizer and Mashek 1974); присутній у стічних водах газифікації вугілля (Giabbai et al 1985); є забруднювачем ґрунтових вод поблизу місць підземної газифікації вугілля (Stuermer and Morris 1982); є компонентом ґрунтових вод, забруднених відходами кам’яновугільної смоли (Pereira et al 1983); і зустрічається у стічних водах сланцевої нафти (Hawthorne and Sievers 1984; Hawthorne et al 1985). Він утворюється під час піролізу деревини (Yasuhara and Sugiura 1987) і входить до складу диму сигарет (IARC 1986; Sakuma та ін., 1984) і марихуани (Merli та ін., 1981). 3-Метилпіридин утворюється під час термічного розкладання нікотину під час спалювання тютюну (Schmelz та ін., 1979). Хімічна речовина також присутня в звареній каві (Sasaki et al 1987) і чорному чаї (Werkoff and Hubert 1975). 3-Метилпіридин було виявлено разом з іншими мікрозабруднювачами у водопостачанні Барселони (Rivera et al 1987). Розроблено методи біологічного очищення стічних вод з високим вмістом хімічних речовин (Рубіскова 1986). Біорозкладаність 3-метилпіридину досліджували на різних ґрунтах (Sims and Sommers 1985, 1986). |
| Використання |
Корисний прекурсор агрохімікатів і антидот при отруєнні фосфорорганічними сполуками. |
| Використання |
розчинник; проміжна продукція у виробництві барвників і смол; у виробництві інсектицидів, гідроізоляційних засобів, ніацину та ніацинаміду. |
| Використання |
3-Піколін використовується як прекурсор у фармацевтичній та сільськогосподарській промисловості. Він діє як попередник 3-ціанопіридину, ніацину, вітаміну B. Є антидотом при отруєнні фосфорорганічними кислотами. |
| Визначення |
ChEBI: 3-метилпіридин – це метилпіридин, який є піридином, заміщеним метильною групою в положенні 3. |
| Методи виробництва |
Існує три основні методи виробництва 3-метилпіридину: (1) парофазова реакція ацетальдегіду й аміаку з формальдегідом і/або метанолом у присутності кислотного каталізатора (наприклад, Si02A103); (2) екстракція з кісткової олії; (3) суха дистиляція кісток або вугілля (Hawley 1977; Parmeggiani 1983). |
| Загальний опис |
Безбарвна рідина з солодкуватим запахом. |
| Реакції повітря та води |
Сильно горючий. Водорозчинний. |
| Профіль реактивності |
3-Піколін може реагувати з окисними матеріалами. Нейтралізує кислоти в екзотермічних реакціях з утворенням солей і води. Може бути несумісний з ізоціанатами, галогенованими органічними речовинами, пероксидами, фенолами (кислотними), епоксидами, ангідридами та галогенангідридами. Займистий газоподібний водень може утворюватися в поєднанні з сильними відновниками, такими як гідриди. |
| Небезпека для здоров'я |
ШКІДЛИВО при ковтанні, вдиханні або потраплянні через шкіру. Речовина надзвичайно руйнівно діє на тканини слизових оболонок і верхніх дихальних шляхів, очей і шкіри. Вдихання може призвести до летального результату внаслідок спазму, запалення гортані та бронхів, хімічного пневмоніту та набряку легенів. Симптоми впливу можуть включати відчуття печіння, кашель, хрипи, ларингіт, задишку, головний біль, нудоту та блювоту. |
| Небезпека для здоров'я |
Клінічні ознаки інтоксикації, викликаної алкільними похідними піридину, включаючи втрату ваги, діарею, слабкість, атаксію та втрату свідомості (RTECS 1988). Отруєння чоловіка 32 років, що піддавалося впливу промислових парів, характеризувалося своєрідними вегетативними розладами на астенічному фоні (ангіодистонія, схильність до гіпотонії та брадикардії, підвищення піломоторного рефлексу, порушення терморегуляції) і поліневритичними явищами (Буданова, 1973).
У 58--річного чоловіка, який професійно піддавався 3-метилпіридину протягом 11 років, спостерігалося підвищення глутамінової піровиноградної трансамінази та глутамінової щавелевооцтової трансамінази (Caballeria та ін., 1979). |
| Небезпека пожежі |
Особлива небезпека продуктів горіння: Пари можуть поширюватися на значні відстані до джерела займання та зворотного спалаху. У повітрі утворює вибухові суміші. Під час пожежі виділяє токсичні пари. |
| Займистість і вибухонебезпечність |
легкозаймистий |
| Промислове використання |
{{0}}Метилпіридин можна використовувати як розчинник, проміжний продукт у промисловості фарбування та смол, у виробництві інсектицидів, як гідроізоляційний агент, у синтезі фармацевтичних препаратів, як прискорювач каучуку та лабораторний реагент ( Hawley 1977; Windholz та інші 1983). Він також використовується як хімічний проміжний продукт для виробництва ніацину та ніацинаміду (вітамінів проти пелагри). Виробництво в США в 1978 році оцінювалося в 1.32-2.07xl07кг (HSDB 1988). |
| Профіль безпеки |
Отрута при внутрішньовенному та внутрішньочеревному введенні. Помірно токсичний при прийомі всередину. Вогненебезпечний при дії тепла або полум'я; може активно реагувати з окисними матеріалами. При нагріванні до розкладання він виділяє токсичні пари NOx. |
| Синтез |
У парофазовій реакції на нікельвмісному каталізаторі в присутності водню 2-метилглутаронітрил дає 3-метилпіперидин, який потім піддається дегідрування над паладієм-оксидом алюмінію з утворенням 3-метилпіридину:
Повідомляється, що одностадійна газофазна реакція на каталізаторі, що містить паладій, дає 3-метилпіридин із 50% виходом. |
| Потенційний контакт |
(о-ізомер); Передбачувана репротоксична небезпека, Первинний подразник (без алергічної реакції), (m-ізомер): можливий ризик утворення пухлин, Первинний подразник (без алергічної реакції). Піколіни використовуються як проміжні продукти у фармацевтичному виробництві, виробництві пестицидів; і у виробництві барвників і гумових хімікатів. Його також використовують як розчинник. |
| канцерогенність |
Не було знайдено жодних надійних досліджень на ссавцях для оцінки канцерогенного потенціалу будь-якого з трьох метилпіридинів. Жоден з метилпіридинів не внесено до списку канцерогенів IARC, NTP, OSHA або ACGIH. |
| метаболізм |
Метилпіридини можуть поглинатися при вдиханні, ковтанні та контакті зі шкірою (Parmeggiana 1983). Відсоток поглинання 3-метилпіридину щурами зростав із дозуванням; елімінація відбувалася в 2 фази, тривалість яких також залежала від дози (Жариков і Титов, 1982). Додавання метильної групи до піридину значно збільшило швидкість поглинання в печінці, нирках і мозку щурів (Жариков та ін., 1983). Положення метильної групи суттєво вплинуло на фармакокінетику метилпіридинів, причому 3-метилпіридин демонструє найдовший біологічний період напіввиведення.
N-окислення є другорядним шляхом біотрансформації 3-метилпіридину з біотрансформацією 6,6, 4,2 і 0,7% дози відповідно, яка виводиться із сечею мишей, щурів і морських свинок, які отримували внутрішньовенно дози хімічної речовини (Gorrod and Damani 1980). Екскреція 3-метилпіридин-N-оксиду збільшувалася після попереднього лікування мишей фенобарбіталом, але 3-метилхолантрен не мав помітного впливу на елімінацію N-оксиду (Gorrod and Damani 1979a, 1979b). Структуру 3-метилпіридин-N-оксиду перевірено мас-спектрометрією (Cowan та ін., 1978). |
| Доставка |
UN2313 Піколіни, клас небезпеки: 3; Етикетки: 3-Займиста рідина. |
| Методи очищення |
Загалом можна використовувати ті самі методи очищення, які описані для 2-метилпіридину. Однак 3-метилпіридин часто містить 4-метилпіридин і 2,6-лутидин, жоден з яких не можна задовільно видалити висушуванням і фракціонуванням або за допомогою комплексу ZnCl2. Biddiscombe and Handley [J Chem Soc 1957 1954] після дистиляції з водяною парою, як для 2-метилпіридину, обробили залишок сечовиною для видалення 2,6-лутидину, потім азеотропно перегнали з оцтовою кислотою ( азеотроп мав b 114,5o/712 мм), і відновлювали основу шляхом додавання надлишку 30% водного розчину NaOH, висушування твердим NaOH і обережної фракційної дистиляції. Потім дистилят фракційно кристалізується шляхом повільного часткового заморожування. Альтернативне лікування [Reithoff et al. Ind Eng Chem (Anal Edn) 18 458 1946] полягає в кип’ятінні неочищеної основи (500 мл) протягом 20-24 годин із сумішшю оцтового ангідриду (125 г) і фталевого ангідриду (125 г) з подальшою дистиляцією до утворення фталевого ангідриду. починає переходити. Дистилят обробляють NaOH (250 г на 1,5 л води), а потім переганяють з водяною парою. Додавання твердого NaOH (250 г) до цього дистиляту (приблизно 2 л) призвело до відділення 3-метилпіридину, який видаляли, сушили (K2CO3, потім BaO) і фракційно переганяли. (Подальше фракційне заморожування, ймовірно, буде вигідним.) Гідрохлорид має m 85o, а пікрат має m 153o (з Me2CO, EtOH або H2O). [Beilstein 20 III/IV 2710, 20/5 V 506.] |
| Несумісність |
Пари можуть утворювати вибухову суміш з повітрям. Несумісний з окислювачами (хлорати, нітрати, пероксиди, перманганати, перхлорати, хлор, бром, фтор та ін.); контакт може спричинити пожежу або вибух. Тримайте подалі від лужних матеріалів, сильних основ, сильних кислот, оксокислот, епоксидів. Атакує мідь та її сплави. |
